Ви прокидаєтесь від того, що ранковий легкий вітерець лоскоче ваше тіло. Ви потягуєтесь, трохи ніжитеся з заплющеними очима. Ваше тіло ніжно огортає шовковий пеньюар. Дотик тканини породжує бажання пестощів. Але ви не капите час. Ви встаєте, скидаєте теплу на дотик тканину на підогу, залишаєтесь оголена і неймовірно зваблива у цій оголеності. Ви виходите на терасу. Перед вами середземноморський пляж зовсім безлюдний у цю ранню годину. Ви лягаєте на шезлонг і підставляєте тіло променям сонця, що сходить. Нечутно з'являєтеся він. Саме вчасно, бо саме в цей момент ви очікували його появи. Ви навіть очікували трохи раніше, але добре, що пройшло ці декілька миттєвостей, які не викликали смутку, але дали бажанню стати яскравішим. Він приніс невеличку сріблясту тацю з бокалом білого вина і кришталевою вазочкою, наповненою крижаними кубиками. Ви берете бокал, робите ковток, відчуваєте, як вино переносить сонячне світло просто всередину вас і у млосному передчутті насолоди закриваєте очі. Він всім єством відчуває ваше бажання. Вам навіть нічого не потрібно говорити. він опускається на коліна і обережно, як святу дорогоцінність цілує пальчики ваших ніжок. Ви завмираєте у передчутті продовження, трошки розсуваєте ніжки. Йому не треба підказок, його губи переміщуються вище і врпивають ніжними дотиками ступні і литки. Ви робите ще декілька ковтків вина....

Його губи вже вкрили цілунками коліна і перебралися трошки вище. вище, туди де тіло на стегнах ніжне і гладеньке, немов бездоганної довершеності шовк. Раптом злива поцілунків завмирає. Ви теж завмираєте у неясному передчутті. Але нічого не відбувається. Всередині вас виникає щось подібне на розчарування. Він уважно слідкує за тремтінням вій ваших очей. Він тримає паузу, він вичікує момент, коли ви ось-ось відкриєте очі. І за мить до цього його губи пристрасно стискають тіло і язик починає неквапливу подорож вище і вище. Ви завмираєте у насолоді. Ви у безсоромній спразі ласки ще трошки розсуваєте ніжки, бо його язик вже зовсім близько від складочки, відділяє ніжку від венериного горбка. Ще мить і його язик досягає цієї складочки, занурюється у неї. Ви відставляєте бокал і притискаєте його голову до свого тіла. Ви хочете продовження цієї насолоди і одночасно затриматись на цьому моменті, аби бажання продовження стало нестримним, як повінь...

Ви відчуваєте його дихання на животику. Воно тепле і ніжне, немов той вітерець, що розбудив вас вранці. Ви перестаєте усвідомлювати різницю між дійсністю і сном, дотиком і жагою дотику, шурхотом прибою і шепотом який несе у ваші вушка слова кохання. Світ втрачає абриси реальності і розчиняється у безмежні насолоді....